Лектори

 Сьогодні ми вживаємо слово “лектор”, визначаючи ним особу, яка читає у храмі Слово Боже зі спеціально для цього приготованого місця. Початків цієї функції можна шукати ще в Старому Завіті – в Ізраїлі. Мойсей під горою Синай узяв Книгу Завіту й голосно читав її людям (пор. Вих 24,7). У подальшій історії Вибраного Народу часто знаходимо фрагменти, які нам оповідають про публічне й урочисте читання Книги Завіту. Також і Господь Ісус читав книгу Ісаї в синагозі своєї рідної місцевості, в Назареті (пор. Лк 4,16-21).
Перші християни, ходячи на св.Меси, теж слухали слова Святого Письма. Тому служіння лектора знане в Церкві від початку. 

 Лектором можна обирати не тільки того, хто має відповідні дані голосу й дикції, відвагу та свободу виступати перед численним зібранням, але насамперед кандидата, який:
– провадить належне християнинові життя,
– провадить побожне й ревне молитовне життя, приступає до Таїнств,
– активний у справах Церкви та парафії,
– долучається до апостольства серед вірних мирян,
– присвячує час особистому читанню Святого Письма.

Лектор – це той, хто читає,
хто живиться Божим Словом,
аби завдяки своєму служінню
живити ним інших.
Слово – це Життя,
а Життя – це Господь Ісус.
На кожній св.Месі
дістаємо дві поживи –
Слова, а також Тіла й Крові Господніх.
Лектор – це той, хто живиться Словом,
дає життя Боже.

Кандидатові в лектори потрібне не лише усвідомлення обраності до цієї послуги, а також чимала доля відповідальності, пов’язаної з прийняттям служіння лектора. Це служіння є не тільки свідченням віри, життєвим прикладом для інших, а насамперед служінням Богові. З огляду на те, що лектор має наслідувати Ісуса Христа, наприклад, у послухові Богу Отцю на Хресті, – він постійно мусить пам’ятати, що це служіння приймає добровільно і зобов’язується служити Богові й людям. Це вимагає жертовності в приготуванні до якнайкращого читання Слова Божого, а також до ревного його читання не тільки по неділях, а й у будні.