Домашня Церква — це родинна гілка Руху Світло-Життя. До неї може належати кожне подружжя, незалежно від віку. Перебуваючи у цьому Русі, подружжя відкриває красу своєї сім’ї і разом (чоловік і дружина) «крокує до вічного життя».
“Подружня присяга, завдяки якій чоловік і дружина творять між собою спільноту цілого життя, яка за своєю природою скерована на благо подругів та народження й виховання потомства, – між охрещеними стала завдяки Христу Господу піднесена до гідності таїнства”.
Отець Франциск Бляхніцький, засновник Домашньої Церкви, сімейної гілки Руху Світло-Життя, говорячи про таїнство подружжя, звертав увагу, що видимим знаком тут є відносини поміж парою, яка дає подружню присягу. Однак відносини між чоловіком та жінкою не звільнені від зла, яке заторкує людину як іззовні, так і зсередини. Цей безлад, що виникає з гріха, перекрутив взаємну єдність (комунію) чоловіка й жінки, яка від початку була даром Творця. “У таїнстві подружжя Бог робить себе гарантом і зобов’язується здійснити те, що виражають сакраментальні знаки і що в них здійснюється, а саме – творення єдності з двох різних осіб”. Домашня Церква Руху Світло-Життя допомагає сакраментальним подружжям черпати з благодаті й сили таїнства подружжя, вчить, як цим таїнством жити і відправляти (целебрувати) його упродовж цілого життя. Вона поєднує в собі харизми Руху Святло-Життя та міжнарожного руху католицьких подружжів Equipes Notre-Dame, в якого перейняла ідеал подружньої духовності, тобто прагнення до Бога в єдності з чоловіком (дружиною).
Подружня духовність, пропонована в рамках Домашньої Церкви, реалізується шляхом прийняття формаційних елементів, які звуться зобов’язаннями – дарами.
Ними є:
– щоденна особиста молитва, поєднана з читанням Святого Письма,
– регулярні зустрічі зі словом Божим,
– щоденна подружня молитва як спільне ставання перед Богом,
– щоденна молитва родини як спільноти, зануреної в Богові,
– щомісячний подружній діалог і правило життя, що з нього виникає (систематична праця над собою),
– участь у щомісячних формаційних зустрічах кола (група з 4-7 подружжів),
– участь принаймні раз на рік у формаційних реколекціях.
Все це не є метою самою в собі, а лиш засобом досягнення мети. Виконання цього відбувається в родинах завдяки щоденному спільному зусиллю подружжя, яке розпочинає і виконує окремі зобов’язання, та завдяки взаємній допомозі подружжів кола, в прагненні до Христа (ідеал малої групи як середовища, обов’язкового для зростання віри). Подружжя, що належать до Домашньої Церкви, покликані до служіння на благо власної родини, служіння, сприйнятого як будування спільноти віри, надії та любові. Спільноти, в якій панує усвідомлення, що всі її члени є дітьми Одного Бога й тому мають свою неповторність і гідність, без огляду на вік та ступінь розвитку. Усвідомлення цього робить людей здатними до великодушної позиції служіння на благо родини та її окремих членів, а також прийняття дару служіння від інших. Тоді сімейна спільнота стає великим шансом для всебічного розвитку людини – її зростання в Богові, пізнавання правди про саму себе, навчення любові.
Перелічені вище формаційні елементи-зобов’язання вчать подружжя виконувати у своїй родині функції священицькі, вчительські й царські, про які йдеться в документах Церкви. Тут варто зазначити, що чим раніше (йдеться про подружній стаж і вік дітей) подружжя ступить на шлях формації Домашньої Церкви, тим легше йому виконувати служіння на благо родини. Малі діти, виховувані у кліматі свідомої християнської спільноти, природнім чином зростають у вірі, вчаться Бога через спільну родинну молитву, потім – читання слова Божого, своєрідні біблійні кола в сім’ї, молитву Літургії Годин. Змога ставити питання, пов’язані з вірою, нарівні з питаннями з інших сфер життя, відчуття прийняття (акцептації) та любові, усвідомлення любові Живого Бога – це чудовий “тил” сили й рівноваги для дитини, коли вона починає входити в час дорослішання та відкривання власного життєвого шляху. Самі ж подружжя мають великий шанс для будування любові здорової, вільної від глибоких ран, яка підтримує партнера в його дозріванні на людській та духовній площинах. Вони “покликатимуться на силу таїнства, яка дозволяє кожному з них увійти в труднощі, викликані близькістю іншого”.
ІКОНА СВЯТОГО СІМЕЙСТВА
1988 року в Лурді, у Франції, відбувся черговий Міжнародний конгрес Equipes Notre Dame, у якому брали участь як гості також і представники нашого Руху. На них там чекала велика нагорода. Подаровано нам – Рухові “Домашня Церква” – ікону Святого Сімейства, намальовану в Єрусалимі. Як ми сьогодні розуміємо цей дар? Як хочемо на нього дивитися? Це образ Святого Сімейства як Домашньої Церкви, образ єдності (комунії) Святих Осіб. Водночас цей образ виражає єдність, любов, життя християнського подружжя і родини, яка вдивляється в Них у своєму прагненні до святості й творення Домашньої Церкви у власному подружжі та сім’ї. Святий Йосип пригортає Марію. Поданими одне одному руками вони тримають і обіймають Христа. Христос лівицею з’єднаний з їх руками, а правиця, піднесена для благословення, вказує на Марію. Ці три злучені долоні виражають єдність Христа з подружньою парою, що пов’язана подружньою присягою. Долоні ці також виражають шлях і завдання християнського подружжя: кожен з подругів осібно та обоє разом повинні триматися Христа. Він є поміж нами – християнськими членами подружжя. Нашу увагу привертають сердечність і турботливість, із якою святий Йосип обіймає дружину. На думку приходить веління святого Павла: “Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву й видав себе за неї” (Еф 5,25). Отже, ця ікона є образом любові Христа до Церкви, уособленням якої має бути кожне подружжя.
“Мій лук покладаю Я в хмарах, і він буде знаком союзу між Мною і між землею” (Бут 9,13) – каже Бог. В іконографії, у мистецтві лук (дуга, арка) часто означає присутність Божу – завіт Бога з людьми. Дуга, що поєднує і єднає Марію і Йосипа, ціле Святе Сімейство, говорить нам про Божий завіт із родиною, з подружжям. Він може, як і вся ікона, символізувати любов Бога до свого народу, що та вже у Старому Завіті була зображена як подружня любов: “…бо твій муж – Святий Ізраїля, що зветься Богом усієї землі. Немов покинуту і засмучену жінку, Господь прикличе тебе знову. Я на короткий час тебе покинув, але з великим співчуттям тебе приймаю” (пор. Іс 54, 4-10). Ця ікона каже: “Бог є любов… Любімо один одного, Бог перебуває в нас…” (пор. 1 Йн 4,7-18). Про таке значення може свідчити факт, що центр кола, фрагментом якого є ця дуга, знаходиться у місці зіткнення, обіймів Марії і Йосипа. Жовтий і золотий кольори пов’язуються в іконографії зі святістю. Золотиста дуга зображає Боже світло, яким Марія і Йосип керувалися у своєму житті і яким ми у своєму подружньому та сімейному житті прагнемо керуватися. Жовтий колір над дугою є знаком світла, що ним ми маємо бути як учні Христа: “Ви – світло світу. Не запалюють світла та й не ставлять його під посудиною, тільки на свічник, і воно світить усім у хаті. Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі” (пор. Мт 5,14-16).
Ця ікона також пригадує нам завдання, до яких ми хочемо забратися як члени Руху. Спільне простягнення рук до Христа, з’єднання в Ньому, а ще Його благословення та опертя Його долоні на долонях подругів говорить нам про подружню молитву й подружній діалог. Про подружній діалог нагадують нам також чулість і сердечність жесту обіймів, притулення Марії та Йосипа. Подружній діалог – це місце, де ми з любов’ю обіймаємо справи іншої людини, особливо цієї, найближчої – співподруга, і думаємо, як нам з’єднатися ближче, аби бути ближче до Бога й одне до одного, аби могти разом нести Його іншим, тим, із ким ми ділимося нашими здобутками і труднощами на зустрічах кола. Ці сердечні обійми та об’єднані долоні говорять про таке правило життя, коли ми своїми вчинками, своєю поведінкою обіймаємо іншу людину і єднаємося з нею. Родина в арці Божої Любові, у союзі з Богом нагадує нам про особливий час актуалізації Божого завіту з нашою родиною, яким є час родинної молитви. На руках Марії та Йосипа – Христос. У наших руках – слово Боже, коли ми роздумуємо над ним і впроваджуємо його в щоденне життя. Очі Марії, скеровані до Ісуса, Який благословляє, – нагадують про нашу особисту молитву.Ікона містить багато символів і значень. Завдяки цьому багатству вона, отже, може по-різному до нас промовляти. Напевно вона закликає: “Тому приймайте один одного, як і Христос прийняв вас у Божу славу” (Рим 15,7), “Тож будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий” (Мт 5,28). Прагнемо почути ці слова заклику і виконати їх із Божою допомогою в трудах і радощах щоденного, сімейного життя.
Запрошуємо на зустрічі
Залишити відповідь