Вже рівно 2 роки з того вечора, 3 вересня 2021 року, як парафіяни та просто кияни прокинулись від шокуючих слів: «Костел св. Миколая горить!»
Здавалось, що від такої пожежі від костелу залишиться лише грудка попелу.
Єпископ Київсько-Житомирської дієцезії Римсько-Католицької Церкви, на своїй сторінці Facebook, після повернення з храму одразу після пожежі, пише: «Весь храм є закопчений та залитий водою. Він ще більше поранений, принижений….. проте прославлений.»
«Пожежа не торкнулася дерев’яного вівтаря та амвона. Неторкнутими залишилися фігури по обидві сторони органу. Обгорів тільки хрест, що висить посеред вівтарної частини.» – зазначив владика.
Однак трапилось ще чудо, яке і досі не перестає дивувати людей – ікона Божої Матері Остробрамської в деревʼяній рамці, яка висіла на органі, яка була ледь не в епіцентрі пожежі, залишилась неушкодженою.
«Знімаючи зі звороту полотна частки розплавленого металу, я спочатку думав, що це срібна фарба. Я таке бачу вперше. Бо ані полотно не пропалене розплавленим металом, ані фарба не пошкоджена», – говорить здивований реставратор Андрій Афанасьєв, якого настоятель парафії св.Миколая отець Павло Вишковський попросив трохи відновити цю ікону.
2 роки тому, після пожежі, віряни і гості зібрались на вулиці перед храмом. Єпископ Віталій Кривицкий, який очолював тоді Службу Божу, сказав такі слова: «Бог є у справі.Тому вона має завершитися його перемогою».
А ми, українці, як ніхто знаємо, що перемога так просто не здобувається. В нашій країні війна з 2014 року і лише в 2022 році, коли вже пройшло вісім років війни, відбулось повномасшабне вторгнення рф до нашої Батьківщини. І що відбулось? Ми обʼєднались, ми боронили і боронимо таку дорогу нашому серцю Україну. В найтемніші часи, засіяло світло: віри, надії та любові.
Так само, як і після пожежі, коли ми протягом місяця збирались на вулиці, не знаючи і не розуміючи, чи колись зможемо зайти до свого храму. О. Віталій Подолян ОМІ, настоятель делегатури Місіонерів Облатів Марії Непорочної, на той момент настоятель парафіії св.Миколая, пригадав, що ізраїльский народ 40 років йшов пустинею до Землі Обітованої. І це не було зручно. Що прийшов і наш час вийти зі свого Єгипту.
Тоді, коли, на перший погляд, ми були безахисні і слабкі, насправді ми були сильні. В Господі. Бо Він показав нам, що таке парафія, що таке Церква. Справжня, обʼєднана навкого Христа.
Тому, нехай ця тяжка дорога з Єгипту, з труднощами, з непорозуміннями буде дорогою з Господом і до Господа.
Залишити відповідь