ВІН НЕ ЗГОДЕН, АБИ МИ ЗАПІЗНЮВАЛИСЯ
Знаю, що ви шукаєте Ісуса розіп’ятого. Нема Його тут, бо Він воскрес, як ото сам прорік. Ходіть, гляньте на місце, де лежав. Та біжіть притьмом, скажіть Його учням, що Він воскрес з мертвих. Он Він вас випередить у Галілеї. Мт 28,1-10
Знаю, що ви шукаєте Ісуса розіп’ятого. Нема Його тут, бо Він воскрес, як ото сам прорік. Ходіть, гляньте на місце, де лежав. Та біжіть притьмом, скажіть Його учням, що Він воскрес з мертвих. Он Він вас випередить у Галілеї. Мт 28,1-10
Сьогодні – день народження.
Ми святкуємо народження нового світу.
«Ось день настав, що нам дав Господь, алілуя, алілуя» – повторюємо в респонсорійному псалмі під час св.Меси in resurrectione Domini.
Так. Це винятковий «день».
День, даний нам Господом.
Інші дні – наші власні. То ми їх «творимо».
Дні зради, полишення, втечі, зречення, ненависті, ницості, гріха – є нашим власним творінням. Вони становлять частину нашого «старого» календаря.
Сьогоднішній день створений Господом.
Це перший світанок світу.
Це – «новий» день.
Це перший день нового створіння.
Ми ввели темряву у світ. Він дає нам світло.
Ми зібрали бруд. Він виливає на нас воду, яка очищує.
Ми шукали смерті, викликали смерть. Він дає нам життя.
Ми спеціалізуємося на руйнуванні. Він, власним коштом, усе відремонтував.
Ми почали ненавидіти. Він відповів нам наполегливою любов’ю і прощенням.
Ми вибрали гріх. Він відповів милосердям.
Ми Його засудили. Він нас «амністував».
Це день «переходу».
Переходу від старої людини до нової.
Старий світ стає новим світом.
«Христос (…) наша Пасха» (1 Кор 5,7).
Слово «пасха» зазвичай перекладається як «перехід».
У Ньому ми переходимо від розділення до єдності. Від смерті до життя.
Камінь перед гробом блокував нас у нашому старому, негостинному світі, який розпадався. Ми були ув’язнені в цьому задушливому просторі.
Христос відкотив цей камінь, а ми вийшли з в’язниці.
Він вивів нас із «дому неволі» і ввів до Землі Обітованої.
Він звільнив нас від наших підрахунків і відкрив перед нами вимір безкорисливості.
Завдяки цьому «переходові» ми вийшли з темних закамарків і протираємо очі, що відвикли від світла.
Ісус дає нам сьогодні свій «день».
Дає нам новий світ.
Велить нам тільки, аби ми не поверталися – навіть задля того, аби забрати наше жебраче лахміття.
Ми повинні спалити мости за всім, що старе, – за ненавистю, поділами.
Не треба сумувати за нашим календарем.
Ми маємо налаштуватися на Його календар, що є календарем новин.
Звикнути до світла, любові, свободи.
Сьогодення пахне свіжою фарбою. А його Будівничий-Реставратор запрошує нас дбати про цю новизну.
Сьогодні все розпочинається наново.
Кожен з нас повинен полишити давні звички і стати «новим творінням».
Кожен з нас сьогодні є новіцієм.
Це – відправна точка виходу до шляху, що його лиш Він один знає, до територій, які ми тільки ще маємо опорядкувати.
«Він вас випередить у Галілеї».
Допіру після Воскресіння треба йти на цю зустріч.
Однак не можна комфортно очікувати на Того, Хто має прибути.
Він нас «випереджує».
Потрібно одразу ж вирушити в дорогу. Бог іде перед нами. Він завжди попереду. Він очікує на нас «далі».
Оскільки ми завжди запізнюємося, Він вирішив втекти… вперед.
Він не віддаляється від нас. Лише хоче, щоб ми йшли до Нього. Він пізнав наші людські обмеження для того, щоб ми могли зрештою пізнати Його Божі межі.
Стосовно Бога, Який завжди йде попереду нас, ми не можемо бути байдужі. Ми повинні бути спасенно заклопотані. Заклопотані тим, щоби встигнути на несподівану зустріч.
Тому Пасха – це побажання не тільки миру, але й неспокою. Я б хотів сьогодні сказати: «Неспокій Христа нехай завжди буде з вами!». Це найнеймовірніша річ, яка лиш може випасти на нашу долю.
Бог, Який знаходиться «перед нами», – це насамперед Бог, відмінний від того, яким би ми хотіли Його мати.
«Ісус завжди розвінчує наші уявлення про те, яким повинен бути Бог» (Л.Шорт).
Будьмо уважні, аби не проповідувати Бога, створеного на наш образ і подобу, Бога, Якому приписуємо наші почуття, незадоволення, ворожість, ідеї, упередженість, нашу дріб’язковість.
Якщо ми стоїмо на місці, – Бог, якого проголошуємо, є божком, а не Богом живим, Який має звичку «йти попереду нас».
Бога неможливо замкнути в наші тісні схеми.
Де є млявість, лінь, нахабство, – там немає Бога.
Те, що Бог є «попереду нас», означає, що ми повинні вирушити в дорогу.
Він не хоче провадити з нами вступних розмов.
Він хоче, щоб ми вирушили.
Очікує, що ми одразу виконаємо доручення.
Прагне позиції радикальної віри.
«Тепер, коли ти виконав доручене, можемо поговорити…»
Час для пояснень настає пізніше, по завершенні місії.
Те, що Бог є «попереду нас», означає також, що ми повинні бути свідками теперішнього і майбутнього, а не лише минулого.
Віра у воскресіння виражається в поглядах уперед, а не в озиранні позад себе.
Йдеться про те, щоб ми відповідали на сьогоднішні потреби, виставили на наших годинниках нинішній час, щодня відгукувалися на виклики історії.
Якщо Бог «попереду нас», ми не можемо дозволити собі чекати, перебуваючи на своїх добре укріплених позиціях.
Не прибути на зустріч із сьогоднішнім днем означає не прибути на зустріч із Богом. Християнське життя, яке не відбувається в сьогоденні, – це життя, яке втратило контакт із Богом живим.
У своїх об’явленнях після Воскресіння Господь дорікає учням за їхню повільність.
Наші спізнення означають, що ми розминулися з Божими очікуваннями.
А Він, стомившись чекати, йде ще далі.
Залишити відповідь