9 травня 1087 року італійським купцям вдалося перевезти тіло святого Миколая з лікійського міста Міри, яке на той час зохопили сарацени, в місто Барі (в Італії). У Барi зберігається документ, датований ХІІ ст., в якому докладно описано перевезення мощів Святого. У цьому місті також побудовано базиліку. У крипті цієї базиліки знаходиться гробниця святого Миколая з чудотворною іконою, яку 29 вересня 1098 р. освятив папа Урбан ІІ. Нинішню базиліку святого Миколая у Барі побудовано в ХІІ ст., однак крипта походить із 1098 р. Сторожами мощів святого Миколая є Отці Домініканці.
Мощі святого Миколая виділяють хімічно й бактеріологічно чисту рідину- духмяне, цілюще миро, назване „манною”; при цьому діються чудеса. Щороку, 9 травня, в присутності вірних та єпископів саркофаг відкривають, через спеціальне віконце набирають миро і по краплині додають до пляшечок зі свяченою водою.
Згідно з висновками наукової експертизи, проведеної в 1957 році, святий Миколай мав зріст 167 см, сильну будову тіла і помер у віці 72-80 років.
Сьогодні святий Миколай Чудотворець – головний покровитель міста Барі, яке відоме в усьому світі як центр вшанування Святого. Тут зустрічається християнський Захід зі Сходом. Саме в соборній церкві міста Барі, біля мощей святого Миколая, в 1098 році відбувся синод, метою якого було об’єднання католицької та православної церков.
Двічі на рік у Барі влаштовуються урочистості на честь святого Миколая: 9 травня – свято перевезення мощів святого Миколая до Барі, та 6 грудня – день смерті Святого. Під час травневої урочистості відтворюється перевезення мощів. Найбільший, найкращий корабель, який супроводжують кораблі, кораблики й човни з Італії, Греції, Албанії, колишньої Югославії, везе позолочену двометрову фігуру святого Миколая. Потім цю статую везуть по місту у спеціальному екіпажі.
Велика пошана, якою святий Миколай користується довгі століття між християнами обох обрядів, є свідоцтвом його надзвичайної святості. В біографії святого Миколая, написаній у Х столітті, сказано: Захід, як і Схід, вихваляє його та прославляє. Люди ставлять на його честь церкви. Всюди є його ікони, на його честь виголошують проповіді та святкують свята. Всі християни вшановують його пам’ять та просять у нього опіки. Його благодать не підвладна часові, триває з роду в рід, спливає на всю землю: її знають скити, індіани, варвари, африканці й італійці.
У паломництво до Барі прибували західноєвропейські володарі та російські царі, які обрали святого Миколая покровителем всієї Русі. Після Христа Спасителя та Його Матері Марії найчастіше малювали ікони святого Миколая. Його ікони знаходились у всіх російських храмах. У руки православних померлих вкладали лист до святого Миколая, який засвідчував, що померлий – християнин.
Український народ здавна вшановує святого Миколая, Чудотворця Мірлікійського. Багато в Україні храмів святого Миколая. Немає жодного православного іконостасу, на якому б не було його ікони. Особливою пошаною користуються чудотворні ікони святого Миколая, серед яких – ікона відома під іменем ікони святого Миколая Мокрого (Морського), опікуна вояків-моряків. У давноруському літопису розповідається, що за часів князя Всеволода І (1078-1093) молоде подружжя з немовлям відправилося на човні з Києва у Вишгород поклонитися іконі святого Миколая. Коли вночі вони поверталися до Києва, мати виронила немовля в Дніпро, і дитина, здавалось, загинула. Саме в цей день, вранці, в Києво-Софійському соборі перед образом святого Миколая знайшли немовля в мокрих пелюшках. Коли чоловік і жінка дізналися про це, вони прийшли до собору й з радістю впізнали в дитині, яка лежала перед іконою, своє немовля. З того самого часу ця ікона носить і`мя Миколая Мокрого і перед нею щотижня, по четвергах, відбувається спів акафіста святому Миколаю.
Добре відома пісня: “Ой хто, хто Миколая любить”. А скільки сердечних молитов вилилось з сердець до святого Миколая, заступника від всіх бід та нещасть, зокрема, від потоплення на воді.
Добре відомі також українські пріслів`я та приказки пов`язані зі святим Миколайом: Святий Микола не поставить кола. В кожнім році два Миколи: на першого Миколи не буває холодно ніколи, а на другого Миколи не буває тепла ніколи. Два Миколи: один з травою, другий з морозом. До Миколи не буде літа ніколи: не сій гречки, не стрижи овечки. Держи сіно до Миколи, не побоїшся зими ніколи. До Миколи нема добра ніколи. До Миколи нема зими ніколи. До весняного Миколи не можна купатися, бо з чоловіка верба виросте. На Миколи весняного сади картоплю. На Миколи або ніколи.
Бог прославив святого Миколая великими чудесами як за його життя, так і після смерті. Він увійшов в історію Церкви як великий чудотворець, чия дивовижна допомога рятувала людей від небезпеки. Таким згадується святий Миколай у богослужбових піснях, літаніях, акафістах, стихирах. Слава про святого Миколая була і є так великою, що навіть іновірці просили його заступництва та допомоги.
Як свого особливого небесного заступника закликають святого Миколая на допомогу моряки та рибалки, мандрівники та паломники, в’язні й полонені, судді та нотаріуси, студенти та вчені, купці, пекарі, діти а також дівчата, які хочуть вийти заміж. Просять допомоги у святого Миколая також греки, росіяни, мешканці Москви, Берліна, Антверпії, та міста Барі в Італії.
Залишити відповідь