Якщо дивитись на храмову споруду з висоти пташиного польоту, можна побачити, що вона має форму видовженого григоріанського хреста. Храм збудований в неоготичному стилі: три нави з перехресною навою й дві вежі, на фронтоні оздоблені фігурами святих і орнаментами. Костел має габарити 55 на 24 м. (нави завширшки 10 та 5,5 м.) і може вмістити за різними даними від 1800 – 2300 вірних. Дві вежі , що завершуються витонченими шпилями, мають близько 60 метрів у висоту, висота внутрішніх куполів 36 метрів.
Стіни храму виконано з місцевої жовтої цегли, а у фронтальній частині оздоблені вишневою цеглою. Підмурок, орнаменти та карнизи споруди було обкладено залізобетоном, або виконано з нього. Ззовні стіни були оздоблені червоною цеглою. На вежах встановили три дзвони, виготовлених у Варшаві на фабриці «Зволінський і Дзевенжановський» у Варшаві. Дзвони були освячені варшавським єпископом Рушкевичем і доставлені в Київ 11 жовтня 1904 року. Великий дзвін мав вагу в 150 пудів (2457 кг), був встановлений на північній вежі, другий – 75 (1229 кг), та третій, так званий «сигнатурка» –2 1/2 пуди (41 кг) – на південній.
До храму з вулиці вело сім сходинок, викладених по всій ширині фасаду, виготовлених з граніту. Навколо костелу було вимощено газон на якому було висаджено кипариси та ялинки.
Скульптурне оздоблення храму доручили італійцю Еліа Сала. Він виконав фігури св. Станіслава, св. Войцеха, а також статуї 4-х апостолів. Над головним входом до храму знаходиться скульптура Матері Божої з Дитиною на руках. Над бічними дверима головного фасаду розміщені барельєфи з життя святих. Постать Архангела Михаїла на фронтоні фасаду виконав чеський різьбяр Банашум.
В одному із звітів зауважено, що для зовнішнього оздоблення костелу було виписано із Петербургу червону лекальну цеглу і ліпні прикраси з штучного каменю (бетону). Для даху костьолу була виписана з Марселя черепиця в двох кольорах: червона і темно-сіра. Зауважимо, що частина червоної марсельської черепиці була, за особливим малюнком Городецького, покрита на заводі одного з членів Комітету Юзефа Анджиєвського, сірою емаллю.
На жаль нижній костел, передбачений проектом, через брак коштів так і не збудували. Планувалося, що підвальний поверх буде розділений на 3 частини: задня буде зайнята нижнім храмом з одним вівтарем, середня частина – для влаштування опалення; передня частина – для складів. Взагалі введення костелу в експлуатацію відбулося в незавершеному вигляді – без внутрішнього оздоблення храму, роботи над якими тривали до Першої світової війни. А далі, лихоліття громадянської війни та більшовицький переворот поставили крапку в цій діяльності.
Втім, новозбудований костел справляв неповторне враження. Контрфорси, фіали, скульптурні та орнаментальні рельєфи, колористичне двоколірне вирішення – фонова червона цегла та сірий колір деталей із штучного каменю, плавні пластичні абриси арок та склепінь створюють враження видатної пам’ятки нео-стильової архітектури кінця ХІХ– початку ХХ ст. Костел св. Миколая став справжньою окрасою міста.
Загалом, питання оздоблення костелу хвилювало його творця – Городецького. Він навіть їздив за кордон, в Кельн і Мілан, щоб оглянути там пам’ятки готичної архітектури.
В газеті «Киевлянинъ» за 1909 р. відмічалося, що на внутрішнє оздоблення храму необхідно ще зібрати близько 175 тис. руб.
В 1908 році були завершені фарбувальні роботи, завдяки яким інтер’єр був двокольоровий: сірий з рожевим. Саме в цьому році були поставлені унікальні віконні вітражі темних тонів «у німецькому дусі», які були виготовлені у Ризі на фабриці «Ернст Тоде». Саме ці вітражі були справжньою окрасою костелу. «Киевлянинъ» відмічав, що вітражі були архітектурною новинкою Києва.
Спочатку планувалося, що на вітражах загальною площею скла в 4 000 кв футів (372 кв.м) буде зображено хрещення Ісуса в Йордані, Вознесіння Господнє, Благовіщення та постать св. Миколая. Проте запланована кількість візерунків була збільшена. В головному вівтарі три величезні вікна із зображенням Різдва Христового, Хресного страждання Спасителя і Воскресіння. В правій наві велике скло – Благовіщення, в лівій – св. Миколай чудотворець, малі вікна – орнамент з молитвою внизу, зліва – «Отче наш», справа – молитва Богородиці. Вітражі були також на хорах костелу. При вході в костел навіть в похмурну погоду світло, що пробивалось через кольорове скло створювало ілюзію сонячних променів.
Теракотова підлога, викладена у вигляді великої шахівниці існувала до кінця сорокових років. На превеликий жаль фотознімків із зображенням тодішнього інтер’єру костелу ще не вдалося знайти в архівах Києва. Може в сімейних архівах є такі фото. У фондах Державного архіву Київської області нам вдалося знайти цікавий документ датований 1919 р., в якому є опис церковного майна костелу св. Миколая. Аналіз цього документу дозволяє нам стверджувати що до революції більшість внутрішніх робіт в храмі була виконана. Попри складні часи Першої світової війни та революції, костел відрізнявся красою та багатством внутрішнього інтер’єру.
На жаль, мармуровий вівтар з багатим орнаментом і мозаїчними образами в готичному стилі, що мав виконуватися у Флоренції, так і не був встановлений в храмі. Його замінили величним дубовим з розкішним оздобленням з позолоченого дерева.
Два бокових вівтарі – Святого Антонія та Пресвятої Діви Марії – були оздоблені рослинно-готичними орнаментами. Вони були виконані з бетону безпосередньо на стінах храму. Вівтар Святого Миколая та Серці Ісуса були оздоблені рослинними орнаментами, але головним мотивом були стилізовані крилаті голівки янголят у стилізованих барокових формах. У стилі бароко було виконано також фігуру ангелу на хорах, який тримає трубу, що возноситься до склепіння. ЇЇ випадково знайшли під час ремонту.
На стінах були барельєфи, що зображали стояння Хресної дороги. Вони були знищені під час переобладнання будинку костелу під архів в 50-ті роки.
Оздоблення храму було значне пишніше того, що є сьогодні. Майже все було зроблене з дерева (дуба) в суворо готичному стилі. Двері центрального входу і бічних порталів масивні, дубові, в готичному стилі з спеціальною фігурною оковкою і різьбою. ( Напевне це ті двері, що є й зараз).
У храмі був мармуровий амвон, мармурові фігури Христа та Богородиці, куплені в Римі, подаровані графом Феліксом Собанським (були знищені в радянські часи).
В храмі було багато ікон та статуї. Нерідко саме ікони виступали в якості пожертв, які складали віруючі. (В передній частині костелу дві ікони Божої Матері, одна на дереві, інша – на папері, в ризниці знаходилися два великі образи Божої Матері, копія роботи Мурильйо на полотні в позолоченій рамі, та Ісуса Христа знятого з хреста, також писана на полотні; чотири ікони на полотні, дереві та папері. В ризниці висів портрет тодішнього Папи Римського Пія Х; в 2-й ризниці була ікона Св. Йосипа на полотні; статуї Ісуса Христа гіпсові, невеликі статуї св. Антонія та Йосипа та 8 маленьких образів).
В костелі було п’ять конфесіоналів: чотири з них дубові і один – вільховий. Конфесіонали були також виконані в готичному стилі. В готичному стилі були також 26 лавок для вірних та 2 менших, з багатою різьбою.
Обов’язковим атрибутом будь-якого католицького храму був орган, який розташовувався на балконі над входом. Орган в храмі був австрійський.
В костелі було багато розкішних підсвічників. На головному вівтарі було 10 позолочених та срібних підсвічників роботи Фраже (Фраже – Варшавська фірма, яка випускала металевий посуд, на який наносили шар золота чи срібла. Назва фірми була дана в честь її засновника І. Фраже (1797 – 1867). Магазини цієї фірми були відкриті у всіх великих містах Російської імперії.)
Центральний вівтар прикрашали бронзові канделябри на 6 ламп, велика бронзова лампада, бронзові бра зі скляними лампіонами у вигляді факелу. Бічні вівтарі також прикрашалися, хоча й меншою кількістю, підсвічників.
Для освітлення храму використовували 6 люстр, бронзових та кришталевих, 10 бра, світло яких разом з вітражними вікнами створювали неповторну атмосферу готичного храму.
Чаші для причастя також були позолочені та срібні, роботи Фраже.
В ризницях зберігався літургійний одяг: найбільше було білих, святкових орнаментів, які були виготовлені з шовку та оксамиту, дещо менше червоних, фіолетових, зелених та чорних виготовлених з шовку та парчі.
Особливу урочистість святковій Літургії надавали хоругви, білого, червоного, синього та зеленого шовку, шиті золотом. В костьолі св. Миколая чотирнадцять таких хоругв прикрашали середній храм.
Всього комісія нарахувала 644 предмети. Зауважимо, що костел Св. Миколая в цьому плані дещо поступався костелу св. Олександра, опис майна якого становив 986 позицій.
Над пресвітерієм підносилась молитва «Pod Twoją Obronę…» – молитва до Марії, нашої Матері. Дивом є те, що ці, написані золотими літерами, слова молитви пережили репресії, війну, перебудову будинку костелу під потреби різних організацій, реконструкції.
Володимир
Дякую.