1. Збираємось у костелі св. Миколая напередодні нашого парафіяльного свята св. Миколая, яке ми надіялись будемо святкувати вже у нашому поверненому храмі, бо рівно 6 місяців тому влада мала його передати нам і мала звершитися нарешті справедливість. Але на жаль нас вкотре обмануто, бо обіцяють нам його повернути вже 30 років, а храм доведений до руїни, як то кажуть і сам не гам і другому не дам. Наш костел, це символ всієї нашої України, яка так само понівечена і спаплюжена, і обкрадена, як цей костел св. Миколая. Вірю, що в нашій країні тоді зміниться на краще, коли костел буде повернуто його законним власникам – коли будуть виправлені наслідки комуністичного правління й відновлено історичну справедливість.
2. Ми з дружиною виховуємо 4-х дітей, відвідуємо храм вже 20 років і впродовж цього часу тут щоденно лунають молитви про повернення нашої святині віруючим. Я як вчитель працюю виховуючи нові покоління українців, не переїхав з дружиною за кордон, бо саме на цій ниві хочу виховувати майбутні покоління, але вони мають виховуватися на правді, а не на брехні. Якщо уряд 30 років не здатен виконати обіцяне, то що ж говорити про решту суспільства. Пане Президенте, поверніть храм вірянам а ми його відбудуємо як і відбудуємо Україну.
3. Незважаючи що не був призваний до війська, я як батько 4-х дітей пішов волонтером обороняти нашу державу. Сьогодні наша держава існує, тому що є багато тих, які ціною свого життя платять за нашу свободу, але на жаль є і ті які в цьому часі наживаються на біді інших, прикриваючись війною не виконують своїх зобов’язань щодо повернення храму парафії. Поверніть те, що вам не належить, те, що ви не створювали, не будували, не купували. Поверніть вкрадене.
4. Я вже народилась в незалежній Україні. Була охрещена в цьому костелі.
тому що я киянка. Як і багато людей, я ідучи на роботу, або прогулюючись проходжу часто біля костелу – гордості та прикраси нашого міста. Інколи зупиняюсь аби зробити фото на фоні рідного костелу , як і багато інших киян та гостей столиці.
Ще від бабусі я чула, як тут були розміщені обладнання, яке глушило «ворожу» для рядянської влади радіостанцію«Голос Америки». Але найбільше мені болить , що в ті страшні часи більшовики вбили настоятеля і парафіян, і на їх крові перетворили наш костел, на склад, архів, а згодом на будинок музики.
Ми вже більше 30 років незалежні, а ще досі в нас діють радянські закони і в багатьох людей ще досі радянський менталітет тому і не повертають наш костел парафії.
Маю надію, що зараз, в час коли триває повномасштабна війна, і наші захисники і захисниці виборюють право існування вільної і незалежної України, із наслідками радянщини буде покінчено і запанує історична справедливість.
5. Відайте наш костел.
6. Майте врешті совість. Поверніть вкрадене більшовиками. Поверніть костел.
7. Боже – Богові!
Залишити відповідь