Коли питали засновника Тезе, брата Роже, про те, що саме визначило його вибір створити спільноту, то він часто розповідав історію своєї бабусі. Під час Першої світової війни вона, будучи вдовою, мешкала на півночі Франції. Три її сини воювали на фронті. Незважаючи на бомбардування, вона залишалася у своєму домі, щоб надавати притулок для біженців, старців, дітей та вагітних жінок. Вона залишила свій дім останньою і з того часу найпристрастніше прагнула, щоб нікому не довелося пережити подібне. Після війни вона казала: “Розділені між собою християни вбивають один одного в усій Європі. Нехай принаймні зараз вони примиряться — заради того, щоб не було нової війни…”
Спільнота Тезе — сучасний світовий рух єднання християнської молоді
Коли питали засновника Тезе, брата Роже, про те, що саме визначило його вибір створити спільноту, то він часто розповідав історію своєї бабусі. Під час Першої світової війни вона, будучи вдовою, мешкала на півночі Франції. Три її сини воювали на фронті. Незважаючи на бомбардування, вона залишалася у своєму домі, щоб надавати притулок для біженців, старців, дітей та вагітних жінок. Вона залишила свій дім останньою і з того часу найпристрастніше прагнула, щоб нікому не довелося пережити подібне. Після війни вона казала: “Розділені між собою християни вбивають один одного в усій Європі. Нехай принаймні зараз вони примиряться — заради того, щоб не було нової війни…”
Моє паломництво у дусі Тезе розпочалося 2003 року, коли я вперше дізналася про цей екуменічний молодіжний рух від парафіян храму святого Миколая. Тоді, на Новий рік, організовувався виїзд до Гамбурга на чергову Європейську зустріч молоді. Пам’ятаю, як деякі знайомі радили не їхати, адже «через велику кількість людей може статися теракт», «поширюється епідемія грипу» чи просто посилаючись на те, що Новий рік — свято родинне та й важко взимку довго пересуватися автобусом. Та все ж таки я «наважилася». Той перший крок став для мене відправним пунктом, важливою подією, що поріднила мене з джерелом єднання християн у дусі Тезе.
Церква та віра за своїм призначенням покликані єднати людей. Проте, на жаль, проблема розділення релігій сьогодні нас часто розрізнює, іноді, навіть, розлучає назавжди. Через це стає прикро, а іноді навіть охоплює відчай. Те, що нам повинно приносити радість і мир, про це ми все частіше намагаємося уникати дискусій. Брат Роже писав: «У цьому єдиному причасті, що називається Церква, усі поділи, старі чи нові, лишень бичують Христове Тіло. Прекрасне покликання екуменізму — примирятися, не зволікаючи… в примиренні закваска миру і довіри у всій людській родині». Цією цінністю толерантності і єдності християн живе Тезе, живе щодня, живе активно. Приїжджаючи на ці зустрічі, дивуєшся, що у людей з різними кольором шкіри, мовою, світоглядом є одне найважливіше спальне надбання — прагнення бути разом у молитві, у співі, у роздумах, у відпочинку, у радості, у Христі.
Зустрічі Тезе – це ковток живодайної води для християн, які мешкають у зраненому через кордони, брами, війни та самотність світі. Проте паломники усвідомлюють також, що Тезе – це тільки зупинка, це запрошення жити в дусі Євангелії й далі. Йоан Павло ІІ називав це місце джерелом, де «мандрівник затримується, заспокоює прагнення і рушає далі в дорогу…». Та, затримавшись один раз, прагнеш затриматися надовше, зануритися в атмосферу співів-канонів, рефлексій, дружніх посмішок і щирого людського спілкування.
Каріна Вострякова
ЛИСТ ІЗ КИЄВА, UKRAINE
Поїздка на «Зустріч Тезе» – шлях віднайти себе та своєї дороги в житті
Кожен з нас, хто приходить на зустрічі Тезе, їздить, навіть, на великі відстані у своїй країні чи за кордон за власними чинниками. Що нас спонукає до цього? Мета? Інтерес? Потреба? Обов‘язок? Обставини?
Кожна людина бачить це по-своєму. Сприймає це особливо або байдуже; знаходить себе чи хоче знайти відкрити Того, Хто запрошує нас у Своє життя.
Власне свою подорож до Роттердаму, як «Зустріч Тезе» я здійснила тільки вдруге. Ця зустріч у Познані 29.12.2009 – 02.01.2010 рр. – була моїм першим шляхом. Це для мене багато що означає ще до цих пір. Тільки там я змогла побачити і зрозуміти, що деякі елементарні прості речі можуть і є такі важливі та необхідні у моєму повсякденному житті. Багато що я для себе там відкрила «неймовірного». Я, насправді, не думала, що це так зможе змінити мої погляди та відношення до мого життя, до Церкви, до Бога, до людей і до навколишнього світу, яке мене оточує. Після цієї поїздки я не раз собі задавала питання, чому це сталося лише тепер, чому не раніше, адже наскільки я змогла би бачити це чудове життя у більш яскравих кольорах і безмірних вимірах, наскільки б частіше я змогла би посміхатися, вміти бути радісною і знати як боротися із сумом, наскільки б глибоко я могла пізнати прояви любові, які нам дарує Бог через людей та обставини життя, з якими я спіткаюся, але не вміла розгледіти в цьому добробуту?
Наприклад, я так само, як і деякі дівчата з своїх вражень про відвідання зустрічей в Познані і Роттердаму, не бачила важливості відвідування Церкви кожної неділі. Я, насправді, не можу сказати, що це приносило мені радість. Я ходила до костелу, тому що знала, що мені потрібно це робити, це мій обов‘язок… Але зі мною щось трапилося після відвідування Познані, щось дуже всередині мене змінилося. Я відчула той вогник, якого бажала відчути так давно, тільки я «не з тієї сторони» його чекала. На ранкових Службах (які проходили в парафії, від якої я проживала в одній польській родині дуже близько) я почула слова, які корінно мене змінили, і я була приємно здивована, що я їх чула кожен день і що це давало сенсу для мого буття, для мого життя. І мені було дуже шкода, що я не приймала всі ті слова всередину свого серця, які я пропускала повз вуха за всі попередні роки. Тільки тоді я зрозуміла наскільки я, насправді, багато втратила, скількох людей я не могла правильно зрозуміти і скільки тепла, підтримки, радості я могла подарувати тим, хто мені того бажав, я не розуміла, як це жити для нашого Бога і все те, що ми робимо це між нами і Богом.
Мені приносить багато задоволення, що я стала більш вільною. Порівняно із тим, якою я була матеріально залежною; тепер я знаю, що втрата будь-чого не зрівняється із втратою твоїх близьких, твого здоров‘я чи твого гідного ставлення до всіх людей, твого співчуття чи допомоги, твого доброго серця і хоча б трішки любові, яку ти можеш подарувати тому, хто її так потребує.
З‘єднання спільноти, яка приїжджала до Познані, Роттердаму, насправді, неймовірно надихає. Я не можу знайти тих слів, якими я змогла би описати і передати, яка там панує сфера під час молитов, співів, роздумів, прохань… Це як джерело енергії сяяння тієї радості, яка іде до нас через нашу віру від Бога; це як промінь сонця, який торкається тебе і ти відчуваєш ту ласку і дотик Господа; це як спомини дитинства, коли ти згадуєш найкращі часи твого такого легкого, світлого, яскравого безтурботного життя, де усіма проблемами це було погратися якнайдовше із твоїми друзями, щоби батьки відпустили на річку поплавати і не пропустити мультики J.
Завдяки «Зустрічам Тезе» нам також і вдалося відвідати досить велику кількість країн, де ми мали екскурсії, і разом із побаченими гарними місцями я для себе відкрила багато нового із історії кожної окремої країни. Звичайно, я вивчала історію в школі, в інституті протягом багатьох років, але чомусь на мене такого великого враження не мали ці знання не побувавши там же ж на місці, не побачивши деякі споруди, чи інші чинники своїми очима. Я чомусь завжди перед цим була впевнена в тому, що тільки в Україні наші українські люди та землі терпіли знущань, катувань, жорстокість… Але я побачила, що це перетерпіли усі люди, не дивлячись на те, з якої вони країни.
Дуже вдячна Богові, що дарував мені таке відкриття Його і себе.
Бажаю усім знайти свій чинник спокою, своє джерело радості та любові, хоча ми усі це все маємо із наших перших днів, адже ми всі це отримуємо від Бога, знайдіть спосіб і сили відкрити двері, за якими ви це все знайдете J.
Оксана-Flower Шведюк
Червона рута у Познані та світло віри в Нідерландах
Зустріч Тезе в Познані 2009 р. – це було для мене щось нове: спільна молитва з тисячами людей різних конфесій, різних народів, різних звичаїв. Мені дуже сподобалось, як ми у транспорті співали свої національні пісні, а особливо запам’яталось, як сидячи у потязі по дорозі з Познані до Мошіни, де ми жили, каталонці заспівали, а ми їм відповіли Червоною рутою. Потім були обопільні оплески, безліч посмішок… Я тоді відчув щось схоже, коли на футболі вболівальники співають свої гімни, а потім вітають один одного аплодисментами. Але попри цю різницю між людьми, я побачив, що ми усі дуже схожі, усі веселяться, жартують, переживають, всі прагнуть любові, добра, миру, а це – БОГ! Велика подяка нашим сусідам за їх гостинність, а також отцям облатам, за те, що я зміг тут відчути!
Ще іншим цікавішим досвідом для мене була поїздка наступного року у Голандію, у таку пікантну країну, де люди дуже доброзичливі, відкриті, усміхнені, але разом з тим, прикро дивитись на те, як віра в Нідерландах занепала, храми без священиків або й зовсім вже не храми. На цьому паломництвi я побачив багато чого цiкавого. Менi сподобалась величезна статуя Христа у Свебодзині у Польщi; колоритний Брюссель зi своiми палацами; особливо вразив собор у Кельнi, коли дивишся на нього, то здається ніби то Бог такий величний та красивий; ну звичайно, Роттердам з його портом, гарними охайними будиночками та численними каналами… Звичайно, можна ще розповідати, скажу головне: на молитві сподобались роздуми в малих групах, та момент запалення свічок десятками тисяч молодих людей, ніби ми сказали: «Ось ми принесли світло віри у країну з такими відкритими усміхненими, ліберальними людьми», здавалось би, що його треба нести у такі країни на кшталт Kитаю, але це, нажаль, далеко не так. Ми, місіонери разом з отцями ОМІ.
Сергій Локтєв
Радость… Сочувствие… Прощение…
Тэзе – место доверия. Побывав на зимней выездной встрече в Роттердаме я могу сказать, что Тэзе – это место мира. Эта моя первая поездка на встречу Тэзе, я её очень ждала, готовилась, но особо всего не представляла. Поэтому то, что я там пережила и получила – это маленькое чудо, подарок Бога. И я очень счастлива, радость наполняет сердце и нет границ благодарности Господу. Эта поездка наполнила меня, на молитвах Тэзе моё сердце дополнилось тем чего мне так не хватало.
Особенное впечатление и поддержку произвело такое огромное количество молодежи с разных стран и национальностей, но среди них не чувствуешь себя чужой, а ощущаешь доверие и понимание. А именно этот Дух Божий, дух Тэзе объединяет нас всех в Иисусе, я вижу что здесь много молодых людей которые могут чувствовать тоже самое…
На самой молитве меня поражает такое ощутимое присутствие Святого Духа, Он наполняет каждого из нас и мы как одна семья молимся, а нас тысячи. В эти мгновения я поняла что значит мир на Земле.
Каждый из нас приезжая на Тэзе хочет встретить Бога, нового друга, пообщаться, он нуждается быть услышанным и выслушанным. Такие интернациональные встречи дарят нам этот шанс. На встречах в группах по размышлению над Писанием, где участники могут не только поделится своим видением и ответом на вопросы, но и лучше узнать друг друга, подружиться. Ведь это –паломничество доверия на Земле.
Прощение… Сочувствие… Радость… Это особенные темы встречи, и меня очень впечатлили размышления брата Алоиса. Он говорил насчёт радости, и когда эта радость живёт и укоренилась внутри, она не сопоставляется с эмоциональной, но глубоко душевной. Она не наивная, она от Бога, поэтому в ней нет страха, что потеряешь её. Наоборот, в самых трудных моментах твоей жизни, она заставляет тебя идти вперёд. Теперь нет места ревности, зависти и злу. Ведь счастье другого человека – это моё счастье. Та молитва заставила меня задуматься о многом и всерьёз. И я видела это в глазах других людей. Здорово ощущать такое объединение.
Я несомненно желаю поехать в Тэзе ещё не один раз. Не говоря о той красоте, которую встречаешь по дороге на встречу, новые города, страны –столько прекрасного. А сколько чудесных людей я встретила! А главное, я встретилась с Богом как то по-особенному. Он моя надежда, которая вселяет в меня доверие… а много доверия я нашла в Тэзе.
И я надеюсь, что приобретения от встречи, которые завязались в моём сердце, ещё дадут свой плод в церковном служении, да и просто в жизни.
Таня
Тезе об’єднує. Адже головним у Тезе є не лише молитва, але й дружнє спілкування, допомога, взаєморозуміння. При цьому не виникає напруження. Обговорюються цікаві теми для всіх. Тож запрошуємо всіх бажаючих приєднатися до наших зустрічей, де ти зможеш відкрити себе, помолитися, знайти нових друзів, цікаво провести час!
Залишити відповідь