Перебуваючи в дорозі
Ось двоє з Ісусових учнів ішли того першого дня після суботи до села, віддаленого на шістдесят стадій від Єрусалима, яке називалося Емаус; вони говорили між собою про все, що відбулося. І сталося, коли вони розмовляли й обмірковували, сам Ісус, наблизившись, пішов разом з ними, та очі їхні були стримані, щоби Його не впізнали.
Ось двоє з Ісусових учнів ішли того першого дня після суботи до села, віддаленого на шістдесят стадій від Єрусалима, яке називалося Емаус; вони говорили між собою про все, що відбулося. І сталося, коли вони розмовляли й обмірковували, сам Ісус, наблизившись, пішов разом з ними, та очі їхні були стримані, щоби Його не впізнали. Тож Він запитав їх: «Що це за справа, над якою міркуєте між собою, ідучи?» Ті зупинилися, повні смутку. У відповідь один, на ім’я Клеопа, сказав Йому: «Ти хіба єдиний чужинець у Єрусалимі, який не знає того, що сталося в ньому цими днями?» І запитав їх: «Що саме?» А вони сказали Йому: «Те, що сталося з Ісусом Назарянином, мужем пророком, сильним ділом і словом перед Богом і перед усім народом; і як видали Його первосвященики й наші старші на смертний присуд і розіп’яли Його. А ми сподівалися, що Він той, хто має визволити Ізраїля. І до того ж, оце третій день, відколи те сталося. Та деякі наші жінки здивували нас: побувавши рано в гробниці й не знайшовши Його тіла, вони прийшли й розповіли, що бачили появу ангелів, які сповістили, що Він живий. Тоді пішли деякі з нас до гробу – і знайшли все, як говорили жінки; самого ж Ісуса не побачили». Тоді Ісус сказав їм: «О нерозумні й повільні серцем, аби вірити в усе, що говорили пророки! Хіба не треба було Христові постраждати й увійти у свою славу?» І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, Він пояснив їм з усього Писання те, що стосувалося Його. І вони наблизилися до села, до якого йшли. А Він удавав, що йде далі. Та вони просили Його, кажучи: «Залишайся з нами, бо вечоріє, вже день закінчується». І Він увійшов, щоби залишитися з ними. І сталося, як сів Він за столом з ними, то, взявши хліб, поблагословив і, переломивши, давав їм; тут і відкрилися їхні очі, й вони впізнали Його. Та Він став невидимий для них. І сказали вони один одному: «Хіба не палало наше серце, коли Він говорив нам у дорозі та пояснював нам Писання?» Вставши, тієї ж години вони повернулися до Єрусалима та знайшли зібраних Одинадцятьох і тих, які були з ними; вони говорили, що справді Господь воскрес і з’явився Симонові. А ці розповіли про те, що сталося в дорозі, та як Він відкрився їм під час ламання хліба. Лк 24,13-35
Ісус після свого Воскресіння присутній по-іншому, ніж доти, і через це Його важко було впізнати навіть тим, які щодня були з Ним. Лука, вміщуючи детальний опис однієї з подій після Воскресіння Ісуса, прагне вкласти в цю розповідь повчання для спільноти – як розпізнавати присутність Ісуса, Котрий усе-таки присутній серед віруючих.
Своє значення має те, що учні зустрічають Ісуса, перебуваючи в дорозі. Дорога тут символізує насамперед труд зростання у вірі. Людина отримує від Бога дар віри, але вона ще й сама повинна цей дар розвивати.
Суттєвим елементом, що має вплив на розвиток віри, є знання слова Божого, особливо ж слів Ісуса, і правильне розуміння Божого об’явлення. На прикладі учнів можна переконатися, що правильне розуміння слова Божого зовсім не є чимось простим. Тому Ісус з’являється посеред них. Хоча учні не зуміли впізнати Ісуса, перш ніж дійшли до Емаусу, має значення те, що вони запросили Його до свого дому, просячи, аби сів до столу і з’їв разом із ними вечерю.
Цей жест означає, що хоча їхня віра невелика або ще дуже хитка, то вони все одно хочуть відкрити перед Ісусом свою щоденність, таку, якою вона є, і пожертвувати Йому те, що мають.
Це провадить до того, що Ісус із гостя перетворюється на господаря, і замість того, щоб Його пригощали, – сам починає їх годувати. Ламання хліба тут є символом Євхаристії, спільноти з Ісусом (пор. Діян 2,42.46). У цьому Таїнстві завжди можна дізнати Його присутності та ввірити Йому ціле своє життя.
Третім елементом, який провадить до відкриття присутності Ісуса, є взаємне ділення особистим досвідом віри. З цією особливою послугою потрібно звернутися насамперед до тих, із ким ми живемо щодня. Таким чином твориться спільнота, спроможна з силою свідчити також і назовні.
Залишити відповідь